Огляд Хронологія Здібності Стосунки
Стосунки Мелті з Наофумі спершу затьмарені його конфліктами з її батьком, Олткреєм. Починають вони з нейтральних позицій, але швидко віддаляються через його похмуру вдачу, яка лише погіршується, коли він дізнається про її королівське походження. Мелті повернулася саме для того, щоб примирити Героя Щита з батьком, проте це вже двічі не вдалося через уперту відмову першого.
Коли Наофумі відкрито висміює Олткрея, Мелті звертається до нього з вимогою вибачень і серйозної розмови з батьком, бо боїться наслідків цього загострення — зокрема, що гнів матері впаде на голову батька. Проте її ставлення до Наофумі поступово змінюється, коли той рятує їй життя під час замаху, організованого Церквою трьох героїв; відтоді, під захистом Щита, їхні стосунки нарешті починають танути, хоча вона й досі побоюється затаєної образи, яку він має до її родини. Пізніше вона просить Наофумі звертатися до неї на ім'я замість королівського титулу (за звичаєм це натякає на глибший рівень довіри).
Зрештою Наофумі захищає Мелті і від власної сестри, і від Культу, і від інших героїв (які вважають, що це Наофумі «промив їй мізки», хоча насправді промиванню мізків — лестощами, пропагандою, Мальті, Культом трьох героїв і прямою брехнею Олткрея — піддалися саме вони). Разом вони переживають коротку, але важливу пригоду, доки її мати не очищає ім'я Наофумі. Мелті разом із Рафталією та Філо обурюється, коли сестра називає Наофумі «потворним», а мати зауважує, що в неї насправді є шанс вийти за нього заміж (що дає чимало політичних переваг, які королева охоче намагається використати).
Після смерті матері й перемоги у війні проти Фобрею Мелті успадковує трон від матері, ставши новою королевою. Наофумі підколює її з приводу нових обов'язків, і вона в нападі гніву підвищує Наофумі до титулу архигерцога, щоб і йому дісталася частка нової відповідальності, — посада, що поступається лише самій королеві. Спершу не усвідомлюючи цього, вона випадково робить Наофумі своїм номінальним нареченим. Обом ця заручність не до вподоби, але, схоже, скасувати її не так просто.
Мотоясу намагався нібито врятувати Мелті від «злого» Наофумі й відмовлявся її слухати, вважаючи, що їй промили мізки. Пройшовши через багато випробувань і побачивши, як Мотоясу залицяється до Філо, Мелті зрештою не витримує й нападає на нього. Після того як ім'я Наофумі очистили, вони майже не перетинаються, але Мелті неодноразово виявляла невдоволення його поведінкою — наприклад, коли він шаленів, перебуваючи під впливом прокляттям ураженої форми своєї зброї.
Мелті любить Олткрея як батька, хоча й не може терпіти те, як він плазує перед старшою сестрою. Вона також сумнівається в правдивості всіх його минулих учинків, про які розповідала мати. Побоюючись материного гніву, спрямованого на батька, Мелті поспішає налагодити його стосунки з Героєм Щита, але зазнає невдачі через незмінну відмову героя. Проте пізніше вона стає на бік Наофумі, коли Церква намагається її вбити.
Попри напруженість у їхніх стосунках і власну поблажливість та фаворитизм Олткрея щодо старшої доньки, він щиро жахається, коли Мальті під тиском зізнається у спробах убити Мелті заради трону, — це свідчить, що прихильність до старшої доньки не затьмарює його турботи про безпеку молодшої, і що він любить Мелті не менше, ніж першу доньку.
Вони порозумілися з першої зустрічі. І хоча Наофумі, дізнавшись, хто вона така, поставився до принцеси вороже, Рафталія була до Мелті поблажливішою, зазначаючи, що вони таки трохи подорожували разом. Утім, це не завадило Рафталії здебільшого підтримувати рішення Наофумі не мати з нею справ.
Вони стали близькими соратницями, коли Мелті приєдналася до неї, Наофумі та Фіро в боротьбі проти Церкви трьох героїв, яка у змові з Мальті висувала проти Наофумі нові неправдиві звинувачення. Коли Мелті починає виявляти до Наофумі тепліші почуття (наприклад, просить звати її на ім'я), Рафталії стає незатишно від того, як вони зближуються. Попри це, спільно пережите породило між Рафталією та Мелті міцну взаємну довіру.
Вони сестри, і Мелті — молодша з двох. Хоч вони й родина, протилежні характери свідчать, що насправді вони не ладнають між собою. Утім, через королівський статус це рідко проявляється відкрито — зазвичай вони поводяться одна з одною формально, за винятком дипломатичних суперечок. Стосунки додатково загострює те, що Мелті — перша в черзі на трон, попри те що вона наймолодша принцеса, чим глибоко ображена Мальті, яка вважає, що трон за правом народження мала б успадкувати саме вона як старша принцеса. Навіть удаючи доброзичливість, Мальті завжди відчувала до сестри отруйну зневагу через те, що мати обійшла свою першу доньку як спадкоємицю престолу. Проте в Мірелії були вагомі причини обрати спадкоємицею саме Мелті: вона знала про розбещеність, егоїзм і соціопатичні риси, приховані за приязною зовнішністю старшої доньки, і саме тому вважала її непридатною для трону. Мірелія уявляла, що, здобувши владу, Мальті цілком могла б перетворитися на безжального тирана. Мелті теж усвідомлює жахливі риси характеру сестри — те, що Мальті завжди ставить власні бажання вище за все інше, а також відверту байдужість до родини чи будь-кого зі своїх підданих, не кажучи вже про простих громадян країни.
Попри все це усвідомлення, друга принцеса не розуміла, наскільки глибокою й масштабною є ненависть сестри до спадкоємиці трону, — аж поки не зустріла Героя Щита. Зрештою Мальті вирішила: якщо Мелті стоїть між нею і троном, її треба вбити.
Мелті була водночас відразою і жахом сповнена, дізнавшись про страждання, яких зазнав Герой Щита через жорстокі дії її злої й підступної сестри та власного нікчемно-нерозважливого батька. Однак Мелті все одно любила сестру й засмучувалася через її неминучу страту — тож була вдячна, коли Наофумі вирішив помилувати Мальті.
Коли Мелті вперше зустріла Філо, вона одразу нею зацікавилася — це випливало із загального захоплення принцеси філоріалами. Оскільки Мелті ніколи не бачила такого філоріала, як Філо (з її великим розміром, здатністю говорити й перетворюватися на людину), цей інтерес лише посилився. Мелті висловила бажання потоваришувати з Філо, і те саме бажання виникло у Філо щодо неї. Коли Наофумі та його загін супроводжували Мелті, вона швидко потоваришувала з Філо через схожий дитячий світогляд і взаємну зацікавленість одна одною. Вона вважає Філо своєю найкращою подругою й засмутилася, коли вперше з нею розлучилася. Як шанувальниця цього виду, вона мріяла зустріти саму Королеву Філоріалів — і ця мрія здійснилась завдяки самій Філо.
Коли Мелті знову подорожує з Наофумі через змову навколо Культу трьох героїв і Мальті, Філо щиро радіє поверненню подруги. Спільно пережитий час лише зміцнює їхній зв'язок — настільки, що вони готові ризикувати життям одна заради одної. Це вперше проявляється, коли Мелті нападає на Мотоясу, який тримає Філо в заручниках. Ще один випадок — коли Мелті обманом залучає Філо до гри в хованки, щоб самій здатися зіпсованому дворянину, який шукав Наофумі та його друзів. У відповідь Філо одразу хоче врятувати Мелті замість того, щоб скористатися нагодою і втекти, як планувала сама Мелті. Саме в цій подорожі й у боях, які їм довелося пережити, вони навчилися виконувати спільні комбіновані навички.
Після того як ім'я Наофумі очистили, Мелті й Філо почали проводити разом більше часу, чому обидві щиро раді. Мелті любить спати без одягу, загорнувшись у пір'я Філо, користуючись її теплом тіла, і ділити з нею одне ліжко.
Довіра Наофумі до Мелті цілком ґрунтується на тому, що Філо чудово розбирається в людях і повністю їй довіряє.
Характери Мелті та Еклер, схоже, добре поєднуються. Обидві працюють на благо володінь Наофумі: Еклер — заступниця правителя, а Мелті керує всім іншим, поки сам Наофумі опікується мешканцями села. Мелті також бачить недоліки підходу Еклер до відбудови земель Сеаетто, але воліє утримуватися від коментарів, побоюючись, що це може спричинити зайву ворожнечу між ними. Проте через невдалу стратегію керування Еклер Наофумі зрештою доручає управління своїм селом саме Мелті, а не їй.
Після того як Руфт покинув К'тен Ло й приєднався до села Наофумі, його відправили здобувати освіту до Мелромарку. Там він опановував тактику, мови та державне управління, і Мелті стала однією з його головних наставниць.
Мелті вважала Ідола огидною людиною з хворобливим переконанням у зверхності людей над напівлюдьми. Її особливо жахало, що цей злісний дворянин удавався до тортур і калічення заради власної вигоди. Проте вершиною її ненависті до нього стало те, що він (і, можливо, інші) міг вивільнити запечатану істоту, наражаючи на небезпеку незліченні життя, лише щоб позбутися Героя Щита.
Справжня природа папи зіпсувала думку Мелті про найсвятішу людину Мелромарку, коли розкрилося, наскільки далеко зайшли підступні задуми його та його секти. Крім спроб позбавити її життя, щоб сфабрикувати правдоподібне переслідування Героя Щита, вона спершу не надто замислювалася про нього — аж поки не зустріла Біскаса особисто. Вона порівнювала його викривлену, самозакохану думку про себе і затятість у теократичному верховенстві в ім'я Бога з розбещеним і оманливим почуттям права Мальті на все, чого та забажає, — обидва були самовиправдувальним марнослів'ям, корисним лише для них самих і згубним для всіх довкола.
Примітки
<references />