Огляд Хронологія Здібності Стосунки
Спершу вона боялася Наофумі через його похмуру вдачу та жахливий досвід із попередніми рабовласниками. Її дивує, наскільки добре Наофумі до неї ставиться: він як слід її годує, дає ліки, втішає щоразу, коли її накривають травматичні спогади з минулого, і сумлінно дбає про всі її потреби. Дізнавшись, хто він такий і що він бореться з Хвилями, вона вирішує віддати заради нього всі сили. За кілька тижнів їхні стосунки поступово міцнішають, а коли завдяки прокачуванню рівнів вона стрімко дорослішає фізично, то стає з ним сміливішою.
Її відданість стає настільки сильною, що вона вважає себе мечем Наофумі й вороже реагує на будь-кого, хто його ображає. Ця вірність проявляється і тоді, коли вона повертається до Наофумі, гнівно вичитавши Мотоясу, Мальті та короля за те, що ті звільнили її з рабського статусу. Саме це змушує Наофумі по-справжньому відкритися Рафталії, яка стає однією з його найбільших опор.
Наофумі постійно думає про те, що зробило б Рафталію щасливою. Більшу частину їхніх стосунків він бачить себе для неї батьківською фігурою, тоді як у неї розвиваються романтичні почуття до нього. Він не міг відповісти взаємністю через травму від подій одразу після призову та через прокляття, накладене використанням зброї серії прокляття. Його нездатність відповісти на почуття раз у раз її засмучує, проте вона розуміє причини такої поведінки й рідко втручається.
Такий стан речей тривав довго, і за цей час Рафталія допомогла Наофумі подолати його травму. Та найбільша зміна сталася, коли Наофумі відкрив зброю благословенної серії, що знищила прокляття, яке пригнічувало його емоції та емпатію. Раптове вивільнення почуттів далося Наофумі нелегко, але зрештою він почав бачити в Рафталії більше, ніж просто соратницю.
Тим часом близькі подруги Рафталії, як-от Садіна, заохочували її боротися за стосунки з Наофумі. Чимало людей довкола кепкували з того, як повільно все розвивається, і з нетерпінням чекали, коли ж ці двоє офіційно стануть парою. Зрештою Наофумі почав виявляти ознаки ніжності: спочатку гладив Рафталію по голові, а згодом вона дозволила йому наодинці гладити її хвіст — для напівлюдей це щось на кшталт тримання за руки.<ref>Ранобе. Том 21, розділ 3</ref> Пізніше між ними відбувається щира розмова, у якій побіжно зринає тема шлюбу. Хоч прямо про одруження вони не говорять, Наофумі дарує їй особливий браслет із предметів, пов'язаних із їхнім спільним часом, і Рафталія зворушено його приймає.
Рафталія — найважливіша людина для Наофумі: її вважають його правицею, і вона серед тих небагатьох у Мельромарку, кому він довіряє повністю. Саме через Рафталію Наофумі всерйоз замислився, заради чого він бореться з Хвилями. Її ж гнітить думка, що Наофумі повернеться до свого світу й покине її.
Мотоясу спершу думав, що Наофумі силоміць тримає Рафталію в рабстві, і взявся її «звільнити». Він викликав Наофумі на священну дуель, переміг у ній завдяки шахрайству й примусово зняв рабську печатку. Він чекав, що Рафталія буде вдячна й тепло його обійме, але натомість його вчинок лише обурив її: вона дала йому ляпаса за поспішні висновки й пішла з Наофумі. Хоч вона й не ненавидить Мотоясу так сильно, як Фіро, особливої симпатії до нього теж не має.
Попри всю свою недалекість, навіть Мотоясу бачить, що романтичні почуття Рафталії до Наофумі справжні, й розпитує того про їхній поступ — і сердиться, коли Наофумі демонструє власну нездогадливість. Сам Наофумі підозрює, що Мотоясу «звільняв» Рафталію ще й тому, що вона гарненька дівчина, а в його гаремі на той момент не було жодної напівлюдини.
Під час першої зустрічі Рен просить її не бути йому тягарем, вважаючи, що вона йому поступається. Проте більшість людей сходяться на тому, що вона багато в чому сильніша за Рена. Майстриня меча Еклер поважає майстерність саме Рафталії, а не його, через що Рен починає їй заздрити.
Іцукі спершу був тієї ж думки, що й Мотоясу: що Рафталію змушують служити Наофумі. Це лише зміцнювало його погане ставлення до Наофумі, адже Іцукі походив із часу й місця, де рабство не терпіли й таврували як зло. Однак після того, як ім'я Наофумі очистили, він розпитує Рафталію про її стосунки з Наофумі, сподіваючись почути, що вона хотіла б не битися й бути вільною, — та її відповідь суперечить його очікуванням, і розчарування читається в нього на обличчі.
Вони швидко знаходять спільну мову, дізнавшись, що обидві перебувають у схожих ситуаціях у сердечних справах, і обіцяють допомагати одна одній досягти мети. Обидві стають ученицями, опановуючи бойове мистецтво Хенґен Мусо.
Рафталія бачить у Садіні надійну людину. У дитинстві Садіна була охоронницею її родини та старшою сестрою для неї самої. Рафталія глибоко поважає Садіну й захоплюється її величезною силою — вона не сумнівається, що якби Садіна не була тоді далеко від села, і село, і її друзі були б урятовані і від Хвиль, і від работорговців. Садіна ж не раз висловлювала провину за те, що не змогла захистити Рафталію, коли та найбільше цього потребувала.
Коли вони знову зустрічаються в колізеї Зельтоблю, Рафталія не впізнає Садіну, бо ніколи не бачила її в людській подобі. Лише коли вони зійшлися в бою і Садіна явила свою форму косатки, обидві впізнали одна одну. З'ясувавши, що мають спільну мету — визволити рабів зі свого села, — вони об'єднують зусилля (разом із Наофумі та його супутниками), щоб повернути їх. І хоч спершу Рафталія була щаслива від возз'єднання, вона миттю стає колючою, коли Садіна починає липнути до Наофумі.
Коли розкривається шляхетне походження Рафталії, з'ясовується, що на батьківщині Садіна була васалом батька Рафталії.
Рафталія опікувалася Фолем та Атлою, коли Наофумі їх викупив. Для Фоля вона стала старшою сестрою: коли той розпещував Атлу, Рафталія відводила його вбік і казала не поступатися сестрі. Після цього Фоль почав звати її «старшою сестричкою» — на превелике збентеження Рафталії.
Як родичі, вони, схоже, небайдужі одне до одного, хоча прямої взаємодії між ними показано небагато — хіба що момент, коли Рафталія переймалася тим, що Наофумі дасть Руфтмілі дивне прізвисько.
Нині ці стосунки трохи напружують Рафталію через фанатичне захоплення Руфта видом рафів і те, що він зазвичай підтримує ідеї Наофумі щодо їх удосконалення, — а Рафталія якраз не в захваті від рафів. До того ж їй буває ніяково поруч із Руфтом у будь-якій його подобі: у напівлюдській формі він нагадує їй батька, а в теріантропній — це, по суті, велетенська Раф-чан.
Фіро — друга після Наофумі супутниця Рафталії в мандрах і боях. Коли Фіро щойно вилупилася й росла звичайною філоріалкою, Рафталія бачила в ній лише помічницю для них із Наофумі, але водночас трохи ревнувала до того, як Наофумі до неї прив'язався. Перший натяк на це з'явився, коли Наофумі почав виявляти емоції та вирази обличчя, яких вона не бачила до появи Фіро.
Коли Фіро набуває людської подоби, Рафталія починає бачити в ній суперницю за прихильність Наофумі й ревнує щоразу, коли той приділяє Фіро особливу увагу. Це виливається у змагання за увагу Наофумі.
Згодом між ними складаються сестринські стосунки, у яких вони по-дружньому суперничають за прихильність Наофумі, адже обидві мають спільну проблему: він не бачить у них об'єктів кохання. Цей зв'язок видно і з того, як злагоджено вони діють у бою і як щиро турбуються одна про одну. Коли Рафталія подумала, що Фіро загинула в бою з драконом-зомбі, вона була вбита горем — і відчула величезне полегшення, коли та вижила. Також Рафталія непокоїться щоразу, коли Фіро переймає котрусь із поганих звичок Наофумі.
Вони порозумілися з першої зустрічі. І хоча Наофумі, дізнавшись, хто вона така, поставився до принцеси вороже, Рафталія була до Мелті поблажливішою, зазначаючи, що вони таки трохи подорожували разом. Утім, це не завадило Рафталії здебільшого підтримувати рішення Наофумі не мати з нею справ.
Вони стали близькими соратницями, коли Мелті приєдналася до неї, Наофумі та Фіро в боротьбі проти Церкви трьох героїв, яка у змові з Мальті висувала проти Наофумі нові неправдиві звинувачення. Коли Мелті починає виявляти до Наофумі тепліші почуття (наприклад, просить звати її на ім'я), Рафталії стає незатишно від того, як вони зближуються. Попри це, спільно пережите породило між Рафталією та Мелті міцну взаємну довіру.
Вони — друзі дитинства, що жили в одному селі, доки його не знищила Хвиля. Обоє потрапили в рабство до жорстокого господаря, бо були напівлюдьми. Згодом їхні шляхи розійшлися, і Кіл вважала Рафталію загиблою. Під час возз'єднання Кіл виявляє величезну радість і тривогу за Рафталію, спершу гадаючи, що Наофумі погано з нею поводиться. Після порятунку вона заявляє, що теж стане сильнішою, аби й собі захищати Рафталію. Ставши компаньйонкою Наофумі за рабським контрактом, Кіл щосили намагається бути корисною соратникам, зокрема й Рафталії.
Рафталія дбає про Атлу, але хотіла б, щоб та поводилася чемніше. Зазвичай саме Рафталія карає Атлу, бо Фоль не здатен впоратися із сестрою: коли він якось насварив Атлу, та вдарила його кулаком і наказала нею не командувати, після чого Рафталія витягла Атлу надвір на виховну розмову. Розпізнавши почуття Атли до Наофумі, вони стали суперницями і в коханні, і в бою, регулярно влаштовуючи спаринги. Як Рафталію вважають мечем Наофумі, так Атла прагнула бути його щитом. Заради Наофумі обидві були готові діяти разом.
Рафталія жила під урядуванням батька Еклер. Вони ставляться одна до одної прихильно, а Еклер ґрунтовно навчає її мистецтва меча.
Рафталія вважає Ерхарда дуже доброю людиною й до певної міри наставником, адже саме він першим показав їй основи правильного поводження з мечем. Спершу він хвилювався за її стан, але був вражений, як добре їй ведеться поруч із Наофумі.
Саме її дії, хоч і не напряму, привели Рафталію до Наофумі. Мірелія хотіла, щоб работорговець продав Наофумі раба, і доручила своїм Тіням це влаштувати. Проте вона не уточнила, кого саме, і була здивована, коли першою супутницею Героя Щита стала напівлюдина з земель Сеаетто. Згодом Рафталія була вдячна Мірелії за цей вчинок.
Через незліченні прояви зневаги знаті до напівлюдей укупі з жорстокими, безпідставними звинуваченнями підлої першої принцеси Мельромарку на адресу Героя Щита Рафталія цілком закономірно відчуває до Мальті найгіркішу зневагу. Особливо — за влаштовану дуель між її господарем і Героєм Списа, до якої Мальті підбурила свого батька-короля, щоб позбавити Наофумі його єдиного справжнього засобу захисту.
Її також дратувало, що ця мерзенна особа королівської крові постійно ставала кісткою в горлі її господаря просто заради власної в'їдливої, розбещеної натури. Огиду в неї викликали й нудотні благання про помилування, коли всі злочини Сучки викрили й позбавили її королівського статусу: Рафталія лише закочувала очі від відразливої вистави з дешевими лестощами, якими та виманила в Наофумі м'якше покарання за свої злочини.
Войовничий дворянин, що колись воював проти напівлюдей пліч-о-пліч із королем Олткреєм. Ідол був жорстоким і злісним рабовласником, який знущався з малої Рафталії, коли та була його рабинею. Нелюдське поводження Рабіра з напівлюдьми, що йому служили, зрештою вбило її найкращу подругу Ріфану — і коли Рафталія дізналася цю страшну правду вже після того, як її прихистив Наофумі, гнів і розпач ледь не зламали її. Та попри всі його чудовиська вчинки, меч Героя Щита так і не змогла змусити себе обірвати життя ненависного дворянина — навіть коли той, наздогнаний нею, шмагав її прутом і сипав образами.
Примітки
[ред.]<references />